Опентала — стуманила голову.
Мочарища — трясовина.
Мартопляс — фокусник, акробат, блазень, штукар.
Див — напівбог.
Нав — мрець.
Літавиця — летюча істота-спокусниця.
Перелесник — вогненний змій-спокусник.
Першу церкву запорожці побудували допіру на Микитинській Січі.— Прим. автора.
Гойно потрактували — щедро почастували.
Перехнябився — перехилився.
Штих — гострий кінець, вістря.
Урвитель — бешкетник.
Видниха — видра.
Люрити — текти, витікати тонким струменем, струмком.
Саган — дерев’яне коритце.
Бамбулкуватий — з бурубляхом на кінці.
Бенцвал — вайло, незграба, неповоротка людина. Бовдур, йолоп, недорозвинута людина.
Шпада — шпага.
Шеримерція — шермицерія, фехтування.
Чокалка, чокалок — так у давнину прозивали шакала. За тієї доби, про яку тут ідеться, вони водилися в усій степовій Україні.— Прим. автора.
Так в Україні прозивали колись комету. — Прим. автора.
Шеремети (сармати) — кочові племена, які проживали на території України у III ст. до н. е. - IV ст. н. е.
Глейта — охоронний лист.
Жарук — жарина.
Вшевкалися — заглибилися.
Гамалик — потилиця.
Боз — бузок.
Хованець — домашній дух-опікун, що збагачує хазяїна.
Бездонних — потворна істота, що живе в глибоких проваллях.
Взяти у лика — взяти в полон. Пішло від того, що козаки татари в’язали своїх бранців не мотузками, а ликом з дерева. — Прим. автора.
Ромеї — римляни.
Луп — воєнна здобич, трофей.
Кандигарня — так в Україні казали колись на велику споруду. — Прим. автора.
Вацьпан — скорочене від «ваша милість пан».
Голендер — голландець.
Жолд — солдатська платня.
Горлач — рушниця з широким дулом для ураження цілей зблизька. Набивалася дробом або рубаним дротом. — Прим. автора.
Кавдун — пузо.
Ляська брама була там, де зараз майдан Незалежності. Кріпосний вал ішов понад Хрещатиком, що на ту пору був долиною, де текла річка. — Прим. автора.
Там, де болото було, зараз Європейська площа, звідкіля починається Хрещатик. — Прим. автора.
За більшовицької окупації Європейська площа звалася площею Ленінського Комсомолу. Біля неї стояв музей Леніна (вождь такий був колись). — Прим. автора.
Так звався за тої пори Бориспіль, — Прим. автора.
Посесія — у XVIII — першій половині XIX ст. особлива форма земельного орендного володіння, коли держава передавала землю в оренду разом з приписаними до маєтку селянами.
Звонтпити — втратити надію.
Стація — те саме, що постій.
Перекручена фраза з німецької wer da, що означає «хто йде». Занесли її в Україну німчаї та голендери, що служили у польському війську. — Прим. автора.
Плитке — мілке, неглибоке.
Лісковий — зроблений із ліщини.
Кружганок — зовнішня галерея, веранда, зазвичай навколо будівлі.
Борлак — кадик.
Ґемайн — так польська шляхта прозивала натоді простих людей. Слово походить із німецької мови: gemein — простий, рядовий. — Прим. автора.
Матися на бачності — бути обережними.
Ходити на звіди — ходити у розвідку.
Воряччя — огорожа з лат.
Осавула — прикажчик у панському маєтку.
Закатрупити — замучити, закатувати.
Зв’ягати — гавкати.
Хвойда, мандрьоха, потіпаха — розпусна жінка.
Шкода — пустуха.
Походюха — повія.
Гайноха — людина, що марно витрачає, розтринькує.
Нехтолиця, некукібниця — недбайлива, ледача жінка.
Нетопа — ледача жінка, що не топить піч.
Невара — погана господиня, що не вміє готувати їжу.
Басамага — басаман, смуга на тілі від удару.
Цвейлик — попихач.
Френзлі — китиці.
Зизити — дивитися недобрим поглядом.
Зерцало — оборонний обладунок із залізних пластин.
Вира — штраф за вбивство вільної людини.
Храбуст — бур’ян.